нотатки при світлі ліхтаря
Чайний протокол схуднення: чому мате й постферментовані чаї працюють по-різному
Коли мене питають, який чай найкраще пити на дефіциті калорій, я завжди уточню: а що саме для вас зараз важливіше — притлумити апетит і прискорити витрату енергії, чи допомогти травленню й ліпідному обміну. Бо це дві різні задачі, і закривають їх різні чаї.
Кісточка з місячного каменю
Оповідання Макса про Сову Читанку — дивного друга, який дуже багато знає і дуже любить фантазувати
Тиша в ногах
Історія зі світу «Макс, Цугі й Цербер та світло Маяку»
Тест шрифтів для дитячої книжки
Ми готуємо дитячу книжку «Макс і Цугі — й світло, яке чутно» і хочемо отримати відгук від дітей та батьків. Нам важливо зрозуміти, який із трьох варіантів шрифту є найкращим і найзручнішим для дитячого читання. Будь ласка, подивіться на три зображення зі сторінкою другого розділу й оберіть той варіант, який дитині читати найкомфортніше.
Як створити хорошу обкладинку книги за допомогою GPT
Від видавничого задуму до структурованого промпту: сцена, стиль, типографія та підготовка до друку на прикладі цифрового горору «97».
Черговий шторм
Макс сидів на підвіконні маяка й розставляв фігури. Не для гри — для того, щоб руки мали чим зайнятися. Він завжди так робив перед чимось, що муляло: брав шахівницю, ставив коня на f3, потім слона на c4, потім знову прибирав і ставив по-новому. Руки думають повільніше за голову, якось відчув він сам. Іноді їм треба наздогнати.
Переклад книжок за допомогою ШІ
Довгий практичний посібник для письменників: як зробити так, щоб машина перекладала не слова, а книжку
ШІ Бета-рідинг рукописів: методика + бібліотека промтів
Є момент, добре знайомий кожному, хто дописував довгий текст: рукопис завершено, ви перечитали його вп'яте — і більше нічого не бачите. Не в сенсі «все ідеально», а буквально: очі ковзають по сторінці, не чіпляючись. Ви знаєте кожен поворот наперед, тому не можете відчути жодного повороту. Ви пам'ятаєте, що мотивація героїні пояснена, — але пояснена вона в чернетці, яку ви викинули два драфти тому, а в тексті лишився тільки натяк, зрозумілий вам одному. Ви знаєте, що третій розділ нудний, але не знаєте, чи нудний він для читача, чи вам просто набридло його правити.
Життя, якого ми не прожили
Есе про причинність, контрфактичність і тіні нездійсненого
Zettelkasten: коробка з-під взуття, яка пише книжки за вас
Як організувати особисту систему управління знаннями на папері — крок за кроком
Чому я почав писати про Макса і Цугі
Мені завжди подобалося писати хоч з моєю координацією це важка праця яка втомлює. Моя письменницька кар'єра почалася з дефіциту книжок. Я брав книжки в бібліотеці, їх треба було обов'язково повертати, а мені хотілося залишити щось собі — тож потрібно було якось фіксувати прочитане. Досить швидко, ще дитиною, я зрозумів: єдиний спосіб — не переписувати книжки, а писати історію про книжки. У мене був великий радянський календар на триста з чимось сторінок, по сторінці на кожен день, — у ньому я робив виписки й писав оту свою книгу. Значно пізніше я дізнався, що в добу Ренесансу це називалося commonplace books. Це, напевно, і був мій творчий дебют.
Про довіру як валюту
Я понад 7 років займаюся архітектурою верифікації та цифрової ідентичності. І головний урок за цей час дуже простий: системи довіри неможливо побудувати суто на криптоалгоритмах. Криптографія може гарантувати математичну незмінність запису чи валідність підпису, але вона безсила там, де починаються людські відносини.
87%
(передісторія до «97%»)
37%
приквел до «97%»
Коли ніхто не кричить «ну?»: чому книжка «Шахи без поспіху» потрібна не лише дітям, а й дорослим
Згадайте, як зазвичай дітей навчають чогось нового. У школі треба підняти руку швидше за сусіда по парті. На фізкультурі чи секціях — бігти наперегони. У буденних розмовах — відповідати одразу, бо переб'ють. Дорослі постійно кажуть «швидше», «ну що ти там застряг», «давай випивай чай і за уроки». Дитині змалечку транслюють думку: бути повільним — це вада, це соромно, це означає відставати.
Руській мір є разний
Руській мір є разний .
97% Техно-горор. Міні-роман.
Це техно-горор.
про трійошників
Ну от, мама в мене перфекціоніст по натурі, тобто вона , знаєш, або ти робиш офігенно, або ти не робиш взагалі. І десь вона в мені також садить, а батько – ні. Він такий трохи розслаблений. Якось так склалось, що від природи в мене багато чого не виходить ідеально. Тому що там є проблема з координацією, ще там з чимось. Коротше, перші роки школи для мене взагалі були повною сракою, тому що все, що там було потрібно, як я потім усвідомив, мені було просто фізично недоступно, але тоді про це ніхто нічого не знав, ніхто нічого не розумів, я просто мовчки страждав і розумів, що я там повний ідіот. Коротше, страшна біда. Потім я в якийсь момент зрозумів, що я ідеально не можу. Ну не можу я ідеально, коротше, і щоб було красиво також не можу. Але можу, щоб було якось. Тобто я не можу красиво пройти і не стерти черевики, але я можу дійти від точки А до точки B. І в принципі, я зрозумів, що треба фокусуватися не на тому, наскільки все гарно, а на тому, що я від нього отримую. В принципі,z є страшний трієштик. Трієшник - це така людина, яку дуже не люблять відмінники, тому що трієштник дозволяє собі зробити не те, щоб на відєбісь, ні, не зовсім так, а зробити достатньо і від цього бути щасливим. І це просто відмінників не просто дратує, воно виводить їх із стану рівноваги, тому що вони собі цієї розкоші дозволити не можуть. Так? Я не ідеальний. Взагалі багато людей можуть сказати, що я такий, і собі трохи розгільдяй . Але, ну, а що робить життя таке? Тому благословенні трієштники, тому що на них тримається цей світ. Я перестав страждати від того, що грибочки у мене в зошиті виходять кривенькі, і почав фокусуватися на інших життєвих речах. І мені полегшало тоді, коли мені було 8, а потім воно допомогло мені збудувати таке уявлення про світ, яке не дозволяє мені страждати від того, що я недосконалий, що люди довкола мене — долбайоби. Хоча воно мене дотепер, звісно, тригерить, що тут сказати. Але, ну, так, є як є.
Локальний ШІ-редактор для рукопису: Gemma 4 + pi agent + VS Code
Як зібрати редактора, бета-рідера й continuity-охоронця, які живуть у твоєму репозиторії, читають твою біблію персонажів і жодного байта твого рукопису не відправляють у хмару.
Таємниця буття та тягар вибору: Як Жан-Поль Сартр і Габріель Марсель сходяться у точці людської свободи
Коли ми говоримо про екзистенціалізм ХХ століття, перед очима зазвичай постає радикальний, атеїстичний всесвіт Жана-Поля Сартра, де людина «засуджена до свободи» у порожньому, байдужому космосі. Повним антиподом йому видається Габріель Марсель — родоначальник християнського екзистенціалізму (хоча сам він віддавав перевагу терміну «неосократизм»), для якого буття наповнене божественною присутністю та надією.