Багато речей у своїй професії я вивчив самостійно. Попри наявність формальної освіти та закінчений університет, програмувати я почав задовго до студентських років. Більшість знань, які я реально використовував у роботі, були здобуті власноруч. В інституті я був не найкращим студентом — більше працював, ніж навчався, а сесії сприймав як головний біль, який треба просто пережити. Навіть через роки мені іноді сняться жахіття про загублені курсові чи пропущені іспити; для мене інститут став радше життєвою травмою, ніж святом знань.
Психологія «головоломки» проти психології «тесту»
Нещодавно я натрапив на цікаве дослідження про когнітивні здатності самоучок. Їхня головна суперсила полягає в тому, як вони сприймають задачі та виклики.
Для самоука задача — це головоломка, яку цікаво вирішити.
Вони не сприймають складне завдання як тест, що оцінює їхні здібності або особистість.
Самоучки менш емоційно вразливі до поразок.
У них є внутрішня свобода: якщо щось не виходить, можна просто спробувати ще раз, змінити підхід або «покопати» глибше, не відчуваючи себе при цьому «несправжнім» фахівцем.
Натомість люди з суворо формальною освітою часто стають заручниками системи «екзаменів і оцінок». Будь-який робочий виклик вони схильні сприймати як персональну перевірку. Це заважає їм рухатися вперед, особливо в умовах високої невизначеності.
Чому світ тримається на «трієчниках»
У мене є власна теорія про відмінників та трієчників. Часто саме на останніх тримається наш світ, адже вони мають інший майндсет. Це підтверджує і згадане дослідження: важливо вміти відв’язувати власну самооцінку від результатів конкретної роботи. Якщо дивитися на задачі просто як на пазли, рівень стресу знижується, а продуктивність зростає.
Цей філософський підхід особливо важливий у сфері досліджень (R&D), де результат не гарантований. Проте такий стиль роботи часто конфліктує з корпоративними системами.
Корпорації та менеджери прагнуть передбачуваності, чітких дедлайнів та «медальок» за досягнення.
Інновації, як-от розробки в сфері штучного інтелекту, потребують зовсім іншого підходу — готовності бути дослідником і працювати з невідомим.
Навіть такі гіганти, як OpenAI, попри свій теперішній статус, починали з людьми, які мали саме такий «дослідницький» майндсет. У компаніях, які намагаються просто «застрибнути» в тему ШІ, часто виникають проблеми, бо вони не готові до великої частки дослідницької роботи, яка не завжди дає швидкий результат.
Чого варто повчитися у самоучок?
Нам усім варто перейняти дві ключові речі:
Постійне самостійне здобуття знань, незалежно від дипломів.
Філософське ставлення до результатів своєї праці. Сприймайте роботу як захопливу інтелектуальну гру, а не як постійний іспит на профпридатність.