Ну, я тут недавно розповідав, що прийшло оце дослідження різних тестів, типу PISA, і всі наїжджають на молоде покоління. Результат не заставив себе чекати, тому що зараз ведеться велика дискусія, наприклад, в Німеччині про заборону соціальних мереж, але це трошки в дійсності про інше.

От, але один із факторів наїзду був, що екрани в дійсності зменшують, наскільки добре люди запам'ятовують, відтворюють інформацію. І для мене, в принципі, це була загадка, тому що, ну, я читаю з комп'ютера вже, в принципі, дуже довго, і от я не бачив різниці великої.

Хоча, наприклад, я завів собі Kindle і там, чи, наприклад, в мене є Boox, який ще цікавіший девайс ніж Kindle, хоча має подібний принцип, там E Ink екран і можна писати, можна малювати, де мені дуже подобається. І Kindle недавно зробив свій продукт Scribe, який, в принципі, також має таку функціональність.

І я помітив, що я на цих девайсах більш ефективний. Але я на практиці це все списав на те, що коли ти читаєш за комп'ютером, в тебе є повний комп'ютер, в тебе є дуже багато відволікаючих факторів, там соцмережі, повідомлення, тобі там треба кудись залізти, або ти щось читаєш і тобі терміново треба щось загуглити до того, що ти читаєш, а потім ти відволікаєшся.

І я вирішив в дійсності, що це саме через оці процеси, що в тебе є все і ти постійно відволікаєшся. А в такому девайсі як Kindle-рідер чи Boox ти відволікаєшся менше. А там, наприклад, з паперовою книжкою взагалі, ну, в тебе немає нічого крім книжки.

Вплив на мозок та нейронаука

От, але виявилось, що вчені дослідили, що є в дійсності проблема. Проблема вона еволюційна і нейросаєнс-проблема, що в дійсності наш мозок ніколи не був створений для того, щоб там читати тексти, там стіни тексту і все решта. Тому багато функцій, які у нас відповідають за читання — це repurposing, тобто зміна функціональності існуючих механізмів мозку.

Відповідно, частини мозку, які у нас відповідають за читання, в дійсності у нас відповідають за орієнтування в просторі і ландшафт. І це багато що пояснює, тому що я дислексик, але в мене повний, типу, логічний кретинізм. Я взагалі без Google Maps можу загубитись навіть в місцях, де я вже декілька разів був.

От, і напевно, що воно таки щось пов'язане. Але, якби, в чому ж фішка? Що наш мозок бачить текст і літери як частину ландшафту, і в нього включаються всі ті еволюційні механізми, які допомагали нам запам'ятовувати місцевість.

І тут, власне, і з'являється проблема, що коли ми читаємо книжку, у нас є поняття простору, у нас є поняття координат. Ми можемо сказати, що це ліва сторінка, права сторінка, десь внизу, десь вгорі, до чогось причепитись, щось запам'ятати. Плюс сама книжка в якомусь просторі перебуває. Тобто мозок, коли запам'ятовує, він має за що зачепитись. І у нас в дійсності навіть бувають такі моменти, коли ти там згадуєш де воно є. От оце "де воно є" — це якраз про просторовий фактор у запам'ятовуванні.

І коли ми переходимо на скролінг, оцей просторовий фактор губиться. От це, напевно, найбільший такий інсайт.

Особливості використання девайсів

Другий інсайт, що, в принципі, як ми користуємося девайсами — це також особливості нашого мозку і, в принципі, як у нас функціонує навички пам'яті. Що ми в основному на девайсах щось дуже швидко робимо, скролимо, тобто ми їх не використовуємо для глибокої роботи. І відповідно, коли ми переключаємося на девайс, у нас включається такий, типу, серфінгуючий режим. Тобто ми не орієнтовані на глибоке опрацювання. Ну, це спірно в дійсності, це вимагає ще досліджень, як це на практиці працює, але от також такий великий фактор є.

І зараз от пішла хвиля, і особливо ця хвиля дуже сподобалася українським педагогам. І в українській освіті зазвичай нічого в цьому не відбувалося, відповідно ж зараз всі розказують, що то не просто пофігізм, а це, типу, був великий і талановитий план наших талановитих педагогів, які нічого в дійсності про когнітивку і решту не читали з 70-х років.

Ну, в общем, зараз пішов відкат в Європі, всі хочуть вертатися з електронних підручників і електронних систем назад до паперу, тому що от провели багато досліджень. Особливо там, наприклад, шведи зараз в цьому процесі, бо вони були фактично найперші, які зробили цю діджиталізацію.

От, шведи зараз масово повертаються в офлайн, і це в дійсності досить дорого. І зрозуміло, що й треба багато паперу, і знов бідні діти будуть таскати непідйомні сумки з підручниками.

Що ми можемо всім зробити? Ну, по-перше, зрозуміло, що ми не відмовимося від комп'ютерів, хоча, в принципі, я дуже паперова людина, у мене дуже багато нотатників. Я зазвичай починаю працювати з паперу і концепт-мапи, і майнд-мапи.

Я взагалі дуже люблю те, що я потім знав, що це концепт-мапи і графи, в дійсності я там малював бульки і стрілочки, а виявилось, що за цим стоїть і дуже велика серйозна наука. І я навіть потім тими графами серйозно займався зі сторони математики, зі сторони штучного інтелекту. Це, напевно, ми поговоримо якось іншим разом.

Як покращити читання на девайсах

Ну, так власне, що ж можна покращити?

• Візуальні якорі: Ну, по-перше, я помітив, що коли я відкриваю книжку, в якій просто стіна тексту і немає нічого, ну, немає за що зачепитися, немає ілюстрацій, немає математичних формул, нічого немає, то, ну, це складно.

• Нумерація абзаців: Я ще помітив, що в студентів є така, типу, супер класна штука, і тут це зазвичай у всяких видавництвах реклами використовується і всяких професійних студентських підручниках, що дуже часто вони роблять нумерацію абзаців. І це, в принципі, також такий якби локаційний топологічний маркер дуже класний.

• Семантичні якорі: Ще я, наприклад, зараз працюю з кількома американськими книжками для студентів, тобто це більші підручники, і вони дуже люблять на полях виносити такі якби семантичні якоря. Тобто ти бачиш таке дуже коротке, в декілька слів, якби summary чи якусь відсилку до того, що, наприклад, це і про що говориться в цьому абзаці. І це не тільки допомагає навігуватись, це, в принципі, допомагає і згадувати досить непогано. Я помітив, що це також працює.

• Фоновий малюнок: Можливо, електронні книжки можна трошки якось тюнити. Ще я помітив, що, наприклад, можна робити якийсь бекграунд, який не навантажує мозок, у якого є якийсь малюнок, до якого можна чіплятися. Це теж така цікава ідея, не знаю, це треба досліджувати.

Системи керування знаннями та візуальне мислення

І, в принципі, я в 2018 році написав дуже велику статтю, тому що я дуже такий фанатів всякого роду системами керування знань, як керувати нотатками. Всі мої нотатки завжди перетворювалися в якийсь хлам, яким неможливо було керувати.

І в мене плюс там ще з далекого дитинства була своя секретна система, як я робив ті нотатки. І от виявилося, що досить непогано працюють те, що зараз називають канвас. Тобто всякі Excalidraw там, Miro, хоч це російський продукт. Коли у вас є така безмежна канва і ви на цій канві в 2D просторі, тобто він об'ємний, або там як колись на великому ватмані, коли ви робили дитячу стінгазету, починаєте розміщувати нотатки, якось зв'язувати їх між собою, комбінувати з різними матеріалами.

Відповідно ваш мозок отримає свій простір назад і він може запам'ятовувати де це знаходиться. І це дуже велика така частина visual thinking. Навіть автор Excalidraw написав досить непогану книжку як думати visual thinking і для цього не треба бути ні художником, ні ким. Це просто метод організації інформації в більш просторовій і візуальній формі.

Безперечно, якщо ви вмієте малювати і робити дудлінг, то це ще крутіше, тому що там є, наприклад, окремий research, що навіть малювання цих дудлів покращує сприйняття інформації, коли ви от в процесі там слухання лекції чи прослуховування якоїсь штуки. Але про це, напевно, що ми поговоримо окремо.

Тобто один із таких супер хаків — це в дійсності повернути простір до інформації. Найпростіше, що ви можете зробити — це відключити скролер в своєму PDF-рідері і все ж таки читати сторінками. Це вже буде набагато краще. І це змусить там, наприклад, ваші очі рухатись.

Потім от, наприклад, canvas-based applications — це різного роду Excalidraw. І, наприклад, Obsidian має canvas-режим, коли ви все ж таки ці всі нотатки... і до речі, Excalidraw також має досить непоганий плагін для Obsidian. Ну ви зрозуміли, що я фанат Obsidian.

Ну от, це також допомагає. Потім в дійсності є така технологія як Zettelkasten, про яку я вже досить давно говорю. Вона колись була взагалі повністю офлайн, це треба було потрогати руками, переставляти ті всі карточки. В дійсності вони також приносять візуалізацію, тому що всі ці картки індексовані, вони формують граф. І в дійсності цей граф — це теж така топологічна структура, де ваш мозок розуміє де ця нотатка ну в цьому графі знаходиться. І в принципі я достатньо непогано працюю з різного роду системами, які такі графи знань в принципі мають, і вони досить корисні.

Я не можу сказати, що ота стаття, яку я писав в 2018 році, дотепер релевантна, але вона досить непогана. І якщо ми повернули простір, добавили малюнки, мозку є за що зачепитись. Ще дуже просто ми можемо добавити, в принципі, в цю стіну тексту, щоб створити якусь навігацію для мозку — в принципі колір, тип шрифту.

Взагалі кодування кольором, якщо це не color blind people як я... ну хоча я все рівно бачу кольори, просто деякі кольори не розрізняю. Це теж дуже потужна техніка. Я, наприклад, коли в інституті писав конспекти, нас ще в школі навчили, в мене був набор кольорових ручок. Я там, наприклад, формули писав інакше, визначення писав інакше, якісь там інші штуки.

І воно мені досить допомагало, не дивлячись на те, що воно в дійсності забрало більше часу і вимагало оце швидко переключати. Але повернення кольору, використання в принципі іншого шрифту, використання, наприклад, нахилу написання, якщо ви це все робите руками — це досить непогано.

Ну плюс я, наприклад, не встигав на лекціях писати, і я дуже часто винайшов якісь напівпіктографічні, ієрогліфічні штуки, які допомагали записувати речення чи поняття чи ще якесь рече там одним значком. І ну математики це дуже люблять, часто відкриваєте книгу по математиці і вам потрібен екскурс в принципі в цю всю символічну систему, щоб зрозуміти що там власне написано. Потому що потому що сложно. От. І навіть є такі великі роботи по історії всіх цих математичних записів.

Тому якщо в принципі повернути мозку простір, якщо використовувати колір, якщо використовувати малюнок, якщо активно ці малюнки ще в процесі створювати і користуватися системою візуального мислення, то в принципі ну комп'ютер і таблэтка — то не така вже й погана ідея.

І тут в принципі виникає дуже така стара дилема, що ми отримуємо нові інструменти, якими ми повністю користуватися не вміємо, плюс ми не повністю розуміємо як у нас функціонує мозок і когнітивка. І замість того, щоб зрозуміти як цей інструмент використовувати більш ефективно, ми просто починаємо запалювати смолоскипи, влаштовувати бунт і спалювати неугодні книги.

І оце в принципі не дуже хороша стратегія. Бо в майбутньому ну вже якби це майбутнє наступило, у нас тепер є ще наприклад ШІ-агенти, і ШІ, і генеративний ШІ, і все решта. І це також інструмент, з яким нам треба вчитись жити. У мене для цього є серія статей і подкаст, де я намагаюсь розказати в принципі про цю особливість.

Отакі діла. Тому в принципі так, то правда, екрани менш ефективні ніж паперові книжки, але як виявилось, просто для екранів треба інший тип медіа. От і використовувати їх більш ефективно з трошки іншими інструментами, і тоді вони будуть ще ефективніші ніж книжки. А книжки ми теж можемо в принципі протюнити, добавити туди ще більше простору, ще більше кольору, ще більше всяких цікавих хаків і штук за які може зачепитись мозок.