Коли мене питають, який чай найкраще пити на дефіциті калорій, я завжди уточню: а що саме для вас зараз важливіше — притлумити апетит і прискорити витрату енергії, чи допомогти травленню й ліпідному обміну. Бо це дві різні задачі, і закривають їх різні чаї.

Якщо дивитися суто на фізіологію спалювання жиру й контроль голоду — бразильський мате виграє. Постферментовані чаї, шу пуер і любао, працюють м'якше й системніше, а молодий шен пуер стоїть окремо — потужний, але непередбачуваний на порожній шлунок.

Мате. Тут працює зовсім інший клас речовин — матеїн (суміш кофеїну й теоброміну), хлорогенова кислота, сапоніни. Клінічні дані показують, що поєднання кофеїну й хлорогенової кислоти підсилює окислення жирів, особливо під час помірного фізичного навантаження, а сапоніни й поліфеноли пригнічують накопичення ліпідів у жирових клітинах і активність панкреатичної ліпази, тобто зменшують засвоєння жиру з їжі. Дослідники також фіксували підвищення рівня GLP-1 і лептину після вживання мате — це гормони насичення, і саме тому мате настільки помітно притлумлює голод. Правда, варто бути чесним: за оглядом Examine.com, ефект пригнічення апетиту стабільно проявляється переважно при доволі високих дозах, і за силою спалювання жиру мате не перевершує драматично катехіни зеленого чаю — це лідерство відносне, а не абсолютне. Матеїн і теобромін дають рівний фокус без різких спадів, що суттєво полегшує перебування в дефіциті калорій чи інтервальному голодуванні. Мінус один — на порожній шлунок мате стимулює шлункову кислотність, тож людям із чутливим ШКТ пити його натщесерце варто обережно.

Шу пуер і любао. Це вже зовсім інша логіка роботи — не стимуляція, а регуляція. Ключове дослідження 2019 року в Nature Communications показало, що теабровинін — основний пігмент постферментованих чаїв — змінює склад кишкової мікробіоти, пригнічуючи мікроорганізми з активністю жовчносольової гідролази. Це зрештою підвищує виведення жовчних кислот, знижує рівень холестерину й ліпогенез у печінці. Практично це пояснює те, що чаєводи знають інтуїтивно: шу пуер і любао "розчиняють" відчуття важкості після жирної їжі — вони не спалюють калорії напряму, а зменшують засвоєння жирів і холестерину через мікробіом і жовчні кислоти. У любао до цього додається ще й традиційна дренажна дія — виведення "вогкості", тобто зайвої рідини, яка часто супроводжує перші тижні дієти. Мінус шу пуера — він настільки ефективно допомагає перетравлювати їжу, що через 40–60 хвилин після жирного прийому їжі може прийти гострий голод. Тому пити його краще одразу після їжі, а не між прийомами, якщо мета — не зірватися на перекус.

Шен пуер. Молодий або середньовитриманий шен багатий на нативні неферментовані катехіни, зокрема EGCG, і за впливом на чутливість до інсуліну він близький до зеленого чаю. Але саме тому на дефіциті калорій і натщесерце міцний шен — ризикований вибір: легко спровокувати різке падіння цукру в крові, тремор і різке бажання з'їсти щось швидке та вуглеводне. Це той чай, який варто залишити на ситі, активні періоди дня, коли потрібен когнітивний фокус, а не на дієтичний протокол.

Якщо складати з цього денний розпорядок, виходить логічно: ранок і час перед тренуванням — для мате, він дасть енергію й притлумить ранковий апетит. Після обіду чи важчої їжі — шу пуер, для комфортного травлення. Вечір і схильність до набряків — любао, він найм'якіший для слизової й майже не збуджує нервову систему. А шен пуер — окремо, для дня, коли є їжа в шлунку й потрібна ясність голови, а не дефіцит калорій.

І наостанок чесно: жоден із цих чаїв не замінює дефіцит калорій і збалансоване харчування — це модулятори, а не рушії схуднення. Людям із чутливістю до кофеїну, вагітним і з серцево-судинними захворюваннями краще узгодити мате й шен пуер з лікарем, а не орієнтуватися лише на чайний блог.